Как чекисты взрывали Киев

Ровно 80 лет назад, 24 сентября 1941 года, в 16.00 по московскому времени, в недавно захваченном немцами Киеве прогремел мощный взрыв. Взлетел на воздух универмаг "Детский мир", где размещался склад конфискованных у населения радиоприемников и пишущих машинок. В соседнем здании немцы разместили комендатуру, перед которой стояла большая толпа киевлян, собравшихся для регистрации. Оккупационное командование сразу после взятия города объявило, что регистрация необходима для устройства на работу. Сколько из этих людей погибло и получило ранения, неизвестно до сих пор.

Вскоре раздался второй взрыв, а потом - еще и еще. В течение последующих нескольких дней они сотрясали город регулярно с интервалом в 10-15 минут. От взрывов начались пожары, охватившие центральные районы, но тушить их было нечем, поскольку красноармейцы перед уходом из Киева вывели из строя водопровод. Германские и украинские пожарные пытались насосами качать воду по шлангам из Днепра, но этого было явно недостаточно.

Раскрашенное фото И.Г. Старинова и одна из последних почтовых марок СССР, посвященная И.Д. Кудре.

В результате, к концу сентября, когда взрывы прекратились, почти весь центр Киева превратился в выжженные руины. Были уничтожены здания горсовета, обкома компартии (бывшая городская дума) пять кинотеатров, три театра, консерватория, центральный почтамт, цирк, пять гостиниц, семь крупных универмагов, обувная фабрика, музыкальная школа, несколько библиотек и множество жилых домов.

Сколько погибло немецких солдат и жителей города, опять-таки, неизвестно. По современным украинским оценкам (впрочем - весьма умозрительным), погибших горожан было, как минимум, втрое больше, чем оккупантов.

Во времена СССР вину за это официально возложили на немцев. В частности, в изданной в 1964 году "Истории Киева" было написано буквально следующее: "Свое пребывание в Киеве гитлеровцы отметили варварскими разрушениями. (...) Они взорвали и сожгли все дома на центральной магистрали города - Крещатике и прилегающих улицах. От площади Калинина до Бессарабки на месте многоэтажных зданий остались груды кирпича. Разрушение Киева гитлеровцы с провокационной целью приписали большевикам-подпольщикам".

Конечно, разрушение собственного города (а немцы после захвата Киева считали его своим) с целью дискредитации подпольщиков выглядело, мягко говоря, неубедительно. Особенно - с учетом того, что в сентябре 1941-го киевские подпольщики еще никак себя не проявили, а гитлеровцы даже не знали об их существовании. Но коммунистических пропагандистов не особо заботило правдоподобие их пропаганды, поскольку в условиях тотальной цензуры публично опровергнуть ее никто не мог.

А уже в постсоветские времена выяснилось, что всё было совсем не так. Минирование Киева произвели специалисты оперативно-инженерной группы Юго-Западного фронта, которую возглавлял полковник НКВД И.Г. Старинов по прозвищу "патриарх диверсий". Его главным помощником в этом деле был капитан НКВД И.Д. Кудря, оставшийся в Киеве для подпольно-диверсионной работы после сдачи города. Город начинили радиоуправляемыми фугасами Ф-10, они же Бе-Ми, по фамилиям разработчиков - Бекаури и Миткевича.

Люди Старинова начали работу заблаговременно. Еще в августе и первой декаде сентября 1941 года они заминировали более сотни крупных зданий. Не все фугасы сработали, некоторые немцам удалось обнаружить и обезвредить (в частности, три тонны тротила и две радиомины, заложенные в подвале музея Ленина), но большинство зарядов детонировало в штатном режиме по радиокомандам с советской территории.

Результат виден на фотографиях, размещенных внизу. Кстати, наверное, не все знают, что такая же участь была уготовлена Ленинграду и Москве в случае их сдачи. Там тоже проводилось активное минирование, причем не только промышленных и военных объектов, но и сугубо мирных зданий.

Например, в 2005 году при реконструкции гостиницы "Москва" в ее фундаменте случайно обнаружили полуторатонную радиомину, заложенную осенью 1941 года. Думаю, мало кто из москвичей знает, что эта гостиница, находящаяся буквально в 200 метрах от Кремля, в течение шестидесяти послевоенных лет стояла на полутора тоннах тротила, которые при взрыве превратили бы ее в груду развалин. И никто не знает, в скольких московских домах чекистская взрывчатка до сих пор не обнаружена. НКВД умел хранить свои секреты...

Карта-схема разрушений в Киеве.
Красным помечены здания, полностью разрушенные или сгоревшие в результате диверсий НКВД в сентябре 1941 года.
Желтым - здания, получившие фатальные повреждения и впоследствии снесенные как непригодные к восстановлению.
Фиолетовым - здания, разрушенные немцами в 1943 году перед бегством из Киева.
Синим - здания, снесенные после войны.
Зеленым - уцелевшие здания.


Слева - уникальное фото, сделанное незадолго до первого взрыва. На нем - здание комендатуры, перед котороым собралась толпа горожан, пришедших для регистрации. Справа - то же место с более близкого расстояния вскоре после взрыва.


Слева - еще одно уникальное фото: какой-то немец, решивший сфотографировать киевскую улицу, случайно снял один из взрывов.
Справа - последствия взрыва в районе Крещатика.


Немцы с ящиками тротила и радиоминами, извлеченными из подвала музея Ленина. Справа - приемник радиомины Ф-10 крупным планом. Эту мину можно было инициировать радиосигналом на дистанции до 700 километров, а ее аккумулятор сохранял работоспособность в течении трех месяцев. В 1941 году СССР был единственной страной в мире, имевшей на вооружении такие боеприпасы. Об их разработчиках можно почитать здесь.


Слева - так называемый "небоскреб Гинзбурга", взорванный радиоминой в ходе одной из диверсий. Его разрушение произошло из-за несогласованности действий различных подразделений НКВД.
Управление, отвечавшее за организацию подпольной работы на оккупированных территориях, разместило в "небоскребе" тайный склад оружия, взрывчатки, денег и фальшивых документов для подпольщиков. Но в результате подрыва, организованного опергруппой Старинова, всё это было уничтожено.
Справа - немецкий аэрофотоснимок, на котором видно сгоревшее здание Киевского обкома компартии Украины.


Слева - взорванные жилые дома и магазины, справа - немцы спасают свои вещи из очага пожара.


Немцы в своей пропаганде, направленной на украинцев, активно и небезуспешно использовали тему киевских взрывов, см. центральный плакат.


Панорама Крещатика после диверсий.

Вагиф Алиев - киевский российский олигарх

Озабоченная публика негодует из-за сомвестного времяпрепровождения Кличка с Вагифом Алиевым заботливо слитым через Мишу Ткача.

дело важное, наверное. Алэ не зрозумило почему до сих пор у Алиева не конфисковали все его активы?

 

17.09.2025 Зеленский подписал закон "Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".

 

Вероятно будут лишать собственности граждан рф.

 

Но пиздно! русские почти попереписывали свои активы на наших фунтов

например, Вагиф Алиев почётный консул рф, гражданин рф, обложка питерских дружочков питуна вроде Трабера и Г.Петрова (тамбовские).

 

Так вот, Вагиф переписал все свои Ocean Mall, Lavina, Мандарин Плаза, Diamond Hill, МВЦ и прочее на Левобережной, Лесной, Позняках и др. на доцю с украинским паспортом.

И как теперь у него это конфисковать?

 

Оттуда же все эти свалившиеся ниоткуда броварские неоалигархи мильярдеры. 

Например, Криппа недавно стал старшим партнером дочки Вагифа в МВЦ на Левобережке. Он же "купил" у Вагифа его площадку на Теличке рядом с площадками пупса Кривецкого (партнер Алиева) и Сподина (фунт "банкрота" Юркевича"). Также Криппа теперь "инвестор" в застройке ЖК Лалаленд (вместо Столара - кума Вагифа) на территории ТРЦ Лавина Алиева. Чуть не забыл Криппа ж ещё "купил"у Столара (и Алиева) БЦ Парус за охуллиард долларов.

 

А вы можете и дальше удивляться как Кличко присутствует на пьянке, это ж так прикольно - басурманин Вагиф крестит своего отпрыска, а крёстным берет "нашего человека" Столара.

Это их город и творить они будут всё, что захотят.

Старовинні назви урочищ, містин та місцевостей Києва мають значення

Оболонь — коріння слова «оболонь», очевидно, йде в ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Оболонь - італійська Болонья має походження від одного слова, яке означає, що "на літо луки розливаються з безліччю озер".

Поділ — стародавні слов’яни називали місцевість під горою, або "по низу", "по долу".

Печерськ — має відношення до печер. 

Жуляни — згадується з XI століття як місцевість із річкою Желянь (д.-рус. Желѧнь; Желаня, Жилян, Жалина).  Існує декілька версій походження назви: від язичницького капища давньослов'янської богині скорботи Желі (Жалі); від струмка як місця спочинку, коли він ставав особливо бажаним («желанньїм») для перехожого; від тюркської версії топоніма «Жол йани» — узбіччя дороги.

Видубичі — саме в цьому місці виплив на берег («Видибай боже») дерев’яний ідол Перуна, який скинув в річку 988 року князь Володимир при Хрещені Русі.

Бабин яр – урочище, один з найбільших київських ярів. Назва відома з XV ст., відколи у 1401 р. його власниця шинкарка (баба) продала цю землю Домініканському монастирю.

Деміївка з’явилася в XIX ст. і пов’язана з купцем Демієм. 

Борщагівка — названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, звідки і походить назва борщу (борщець - інгредієнт).

Сирець - походить від виробництва необпаленої цегли, - сирцю.

Шулявка – йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому – Шелвів борок (так називали невисокий лісок із галявинами) та пізніше складне на вимову слово перетворили в Шулявку. 

У Києві колись була своя "Швейцарія"

Історичне фото "Київської Швейцарії" від 1904 року

120 років тому у Києві була місцевість, яку містяни називали "Київською Швейцарією". Насолодитися її краєвидами можна було тільки в літню пору року під час трамвайних поїздок.

Маршрут трамвая пролягав Реп'яховим Яром та районом нинішнього Подільського узвозу, вже тоді ця місцевість мала назву "Київська Швейцарія" через неймовірні краєвиди, що відкривалися перед містянами. Маршрут проходив через горбисту місцевість на правому березі Києва - звивиста річка, високі пагорби, унікальна природа, круті підйоми та спуски – усе це вражало подорожуючих своєю красою.

Трамвайна лінія на цьому маршруті була споруджена у 1904-1906 роках, вона з’єднувала тодішню Кирилівську площу (зараз це неподалік від стадіону "Спартак") із районом Лук’янівки та проходила через Врубелівський узвіз і вулиці Макарівську, Нагірну, Овруцьку.

По маршруту "Київської Швейцарії" слідували два номери трамваїв – 12 і 18 - тільки у літній період. Через надто круті підйоми та спуски у зимовий період трамваї ішли в об’їзд через частину сучасної вулиці Глибочицької.

Закупівлі зі збитками 900 тис. грн – підозрюється директор столичного комунального підприємства

Начальника комунального підприємства Києва підозрюють у нанесенні збитків близько 900 тисяч гривень на закупівлі асфальтобетонної суміші.

За даними правоохоронців, начальник комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Голосіївського району”, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи в інтересах приватного підприємства, уклав із останнім договір на закупівлю 930 тонн будівельного матеріалу.

Як з’ясували поліцейські, що посадовець достовірно знав, що ціна на товар за договором є значно вищою за середню ринкову ціну, однак умисно не вжив заходів щодо пошуку вигідніших цінових пропозицій.

За результатами експертизи, ринкова ціна однієї тони суміші на 1 тисячу гривень нижча, ніж ціна за якою її закуповували комунальники. Відтак, ринкова вартість суміші була штучно завищена на близько 900 тисяч гривень, які постачальник безпідставно отримав на свій рахунок.

На підставі зібраних доказів слідчі повідомили чоловіку про підозру за ч. 2 ст. 364 ККУ – зловживання службовим становищем.

Санкцією статті передбачено покарання – до шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цьогорічний травень у Києві встановив 100-річний погодний рекорд

Травень 2024 року у столиці побив 100-літний рекорд, ставши одним з найсухіших місяців за 130 років. Водночас температура повітря була ледь вищою за кліматичну норму.

Про це повідомляє Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського у вівторок, 4 червня. 

За даними метеорологів, середньомісячна температура повітря у травні цього року в Києві склала 16,3°С. Це вище кліматичної норми на 0,5°С.

Найхолодніше, як зазначається, було 14 травня, коли мінімальна температура зменшилась під ранок до 2,9°С, а найтепліше — 22 травня, коли максимальна температура підвищилась до +28°С.

Також метеорологи зазначають, що опадів на проспекті Науки випало 15 мм, що дорівнює 23% кліматичної норми. Таким чином, травень 2024 у Києві став восьмим найсухішим місяцем в рейтингу опадів з 1891 року.

Влада Києва втратила 36 млн доларів від Світового банку на продовження трамваю в центр

Міська влада Києва не розпочала всі необхідні процеси для отримання грошей від Світового банку.

Об’єднання «Пасажири Києва» повідомило, що Київ втратив 36 млн доларів, які планував отримати від Світового банку на продовження трамваю в центр міста, пише Поштівка.

Продовження Борщагівського швидкісного трамваю до станції метро «Палац Спорту» найближчими роками не буде, бо міська влада Києва не розпочала всі необхідні для цього процеси. У результаті проєкт фінансування на суму 36 млн доларів Світовий банк скасував.

Водночас заступник директора Дептрансу КМДА Іван Шпильовий стверджує, що попри скасування фінансування Світового банку проєкт не закрито, і можливо, влада знайде інше фінансування.

2020 року мер Віталій Кличко доручив розпочати будівництво трамвайної лінії від вулиці Старовокзальної до станції метро «Палац Спорту» — із передбаченим заїздом на Вокзальну площу. Київрада проголосувала за продовження Борщагівської лінії швидкісного трамваю та реконструкцію Вокзальної площі.

2021 року Кабінет Міністрів схвалив залучення 39 мільйонів доларів позики від Світового банку.